Непропорційне перестрахування: сутність, необхідність та доцільність.

В.І.Веретнов асистент кафедри страхування КНЕУ

Непропорційне перестрахування: сутність, необхідність та доцільність.



Не розвиненість непропорційної форми перестрахування у сьогоденні страхової індустрії України має певні причини. Усвідомлення та вирішення цих проблем може відкрити шлях до швидкого розвитку непропорційного перестрахування, подальшого підвищення професійного рівня суб’єктів ринку перестрахування та зокрема до якісного удосконалення страхового бізнесу України.

Non-proportional form of reinsurance is for some reasons in the insurance market of Ukraine present. This problems are through knowing and troubleshooting can open way to sustainable development non-proportional reinsurance, increase level of professional and to impotent improvements in the insurance business of Ukraine.

Не развитость непропорциональной формы перестрахования на сегодняшний день в Украине имеет определенные причины. Осознание и разрешение этих проблем открывает перспективы ускоренного развития непропорционального перестрахования, повышения профессионализма субъектов рынка перестрахования, и в частности качественного усовершенствования страхового бизнеса Украины.

Непропорційне перестрахування у вітчизняній практиці є достатньо молодим видом захисту страховиків. На Київській зустрічах перестрахувальників “Золота осінь” що відбулися 17-18 листопада 2005 року відмічалося що серед майже 400 страхових компаній України активно перестрахуванням займаються близько 60, та з них близько двадцяти на непропорційній основі[1;c.57].
Розглядаючи тему перестрахування на непропорційній основі, мається на меті дослідити необхідність, сутність та доцільність застосування цього виду захисту в страховому бізнесі в умовах вітчизняних ринкових відносин. Непропорційне перестрахування в Україні якщо порівняти з міжнародної практикою займає як вже відзначалося відносно пропорційного в страхових портфелях має відносно невелику питому вагу. Цей стан речей що склався тобто відставання непропорційного перестрахування на вітчизняному ринку обумовлений декількома причинами. Вони є факторами, що спотворюють певний вплив та мають негативні наслідки щодо збалансованості за ризиками страхового портфелю які потребують своєчасного подолання.
По-перше це історичний фактор, коли світовий досвід фахівців визначається більше ста років.
Непропорційне перестрахування виникло у дев’ятнадцятому столітті, тобто майже через п’ять віків після цієї галузі в цілому. Його вперше запровадили професійна перестрахувальна компанія “Колонія Реіншуранс”(1846 рік, Німеччина) нині Американська перестрахувальна група «Gen Re», що контролюється найбагатшим зі страховиків президентом Страхової компанії “Berkshire Hathaway Company” Уоренном Баффетом [2;с.35]. На теренах СНГ лише фахівці інгостраху СРСР мали відповідний досвід, достатній для того щоб займатися непропорційним перестрахуванням. Наші компанії не мають досвіду та даних для використання методу екстраполяції для оцінки премії та збитків щодо складу портфеля цедента.
По-друге це юридичний фактор. На жаль в договорах які регламентують діяльність з перестрахування зустрічаються різні тлумачення застережень що спричиняє різні помилки чи конфліктні ситуації. Маючи зрозумілі конкретні однозначно сформульовані умови перестрахувальних договорів прописаних законодавцем ми позбавилися існуючих технічних труднощів при укладанні перестрахувальних угод. Якщо українське страхове законодавство, що регулює відносини страхування, перестрахування міститься у декількох томах, то на заході воно складається в цілі бібліотеки. Судова практика та її прецеденти в сфері страхування, перестрахування за кордоном стають надбанням для фахівців та складають ті самі ділові звичаї.
По-третє це мовний фактор. Саме завдяки недостатній кількості та якості носіїв іноземних мов серед вітчизняних страховиків ми маємо складнощі як в комунікації так розумінні та залученні закордонного досвіду в практику перестрахування.
По-четверте це економічний фактор. Він визначається усвідомленням фахівцями доцільності проведення перестрахування на непропорційних засадах. Непропорційне перестрахування як його визнана чають у фахових словниках це форма перестрахування при якій відповідальність перестрахувальника не залежить від відповідальності страховика. Пояснюється це тим що при непропорційному перестрахуванні збитки відшкодовуються у разі, коли вони перевищують певну суму, чи коли загальна сума збитків за певною групою ризиків перевищує встановлений ринок збитковості зазначений у відповідному договорі [3;c.37]. Отже сутність непропорційного перестрахування полягає в тому, що відшкодування, яке надається перестрахувальником, визначається тільки розміром збитку і не залежить від страхової суми, а тому немає пропорційного розподілу відповідальності за окремим ризиком і оригінальною премією. Призначення непропорційного перестрахування — гарантувати відповідальність страховика за прийнятими ризиками щодо великого сукупного збитку за визначений період. Отже, у непропорційному перестрахуванні цедент сам оплачує збитки до певного розміру, а перевищення цього розміру оплачує пере страховик у межах ліміту відповідальності за договором [4;с.49]. Відповідальність за непропорційним договором установлюється в абсолютній сумі (договір ексцедента збитку) чи у відсотках (договір ексцедента збитковості). У непропорційних договорах утримання цедента називають першим збитком, франшизою, пріоритетом. Відповідальність перестрахувальник — покриттям.
Необхідність непропорційного перестрахування визначається відповідними критеріями та характеристиками ризиків які потребують цього виду захисту.
Таблиця №1 Критерії можливості страхування та перестрахування ризиків
П\П Категорії ризику Критерії Характеристики
1. Актуарні Ризик \ невизначеність Оцінюваний
2. Актуарні Випадкова загибель Незалежна
3. Актуарні Максимальні збитки Керовані
4. Актуарні Середні збитки Уповільнені
5. Актуарні Часті збитки Високі
6. Актуарні Моральна шкода, шкідливий вибір Доречний
7. Визначені ринком Страхова премія Адекватний релевантний
8. Визначені ринком Ліміт страхового покриття Узгоджений
9. Визначені ринком Здібність індустрії Достатній
10. Соціальні Соціальна політика Узгодження з покриттям
11. Соціальні Законодавча система Погодження на покриття

Німецький економіст Берлінер вивів одинадцять критеріїв “страхувальності” (insurability) або іншими словами можливості бути застрахованим. Шість з них мають статистичну природу та підлягають актуарним розрахункам. Маючи подібні риси, вони як бачимо в Таблиці №1 мають різну ступінь передбачуваності, та різні стратегії поводження з ними. Друга група критеріїв “страхувальності” це ті що визначаються ринком, а саме страхові премії, ліміти страхового покриття та здібність страхової індустрії покривати ці ризики. Третя група критеріїв пов’язана з соціальним регулюванням тобто звичаями суспільства в покриті певних категорій ризику та відповідного законодавчого погодження на страхування цих ризиків[5; р.5].
Доцільність використання захисту непропорційного страхування визнається якістю страхового портфелю як руху до усталеної збалансованості. На практиці доцільність визначається встановленням відносин що регулюються договорами.
Непропорційне перестрахування регулюється договором ексцедента збитку та договором ексцендента збитковості.
Згідно з договором ексцедента збитку механізм перестрахування вступає в дію тоді, коли остаточна сума збитку за застрахованим ризиком перевищує межу обумовленої в договорі суми у разі настання страхового випадку. У разі недостатньої місткості першого ексцедентного договору у договорі ексцедента збитку, як і в договорі ексцедента суми, застосовують другий, третій і наступні ексцеденти. Але спосіб розподілу відповідальності в ексцедентних договорах непропорційного перестрахування відмінний від того, що характерний для пропорційного ексцедентного покриття. На відміну від договорів ексцедента суми, де пере страховики беруть участь у всіх і в кожному збитку незалежно від його розміру, у договорах ексцедента збитку пере страховики відшкодовують лише ті збитки, які перевищують встановлений страховиком (цедентом) пріоритет[6; с.58] .
Непропорційне перестрахування має певні особливості:
- страховик може захиститися від великих збитків що впливають на його фінансові результати;
- пере страховик не бере участь у дрібних збитках що покриваються страховиком;
- обсяг обліку бухгалтерських операцій зменшується, оскільки враховуються лише окремі збитки, або фінансові результати страхування. Але водночас зростає потреба в підготовчий роботі;
- тантьєма в договорах цієї форми як правило не передбачається;
- перестрахувальна премія за договорами непропорційного перестрахування підраховується не для кожного ризику, що передається, а для всього портфеля з одного або кількох видів страхування на рік.
Приклад трактування суті непропорційного перестрахування наводить економіст та практик перестрахування Г. Грішин. В справі Bonner v Cox рішення комерційного суду свідчіть що в договорах XL на перестрахувальника не накладається презюмірований обов”язок додержуватись інтересів пере страховиків при прийомі ризиків. Комерційні інтереси сторін страховика та перестрахувальника не співпадають. Вони не є партнери по спільному бізнесу. Одна з цілей страховика забезпечити можливість прийому нових ризиків. Тому приймаючи ризики страховик спирається на існуючий захист. Страховик повинен приймати ризики після відповідного аналізу. Але якщо він зробив помилку, хто повинен платити за неї? В непропорційному страхуванні в тому числі і перестрахувальник.
Баланс інтересів зберігається хоча здавалось би існує слабка позиція перестрахувальник, яка посилюється завдяки захисту пов’язаним з недотриманням контрагентом принципу найвищої довіри (UGF- Utmost Good Faith).
Друге визнання суті непропорційного перестрахування дає вітчизняний економіст Мних М.А.. На його думку вона полягає в тому, що виплати перестрахувальника визначаються виключно величиною збитку і не переглядаються, тобто не має пропорційного поділу окремого ризику й отриманої за нього премії. Премія цього виду перестрахування визначається як відсоток річної премії, отриманої цементом для застрахованого і переданий на перестрахування портфеля [7; с.65]. На нашу думку суть непропорційного перестрахування полягає в тому що це специфічна форма захисту проти кумуляції збитків і катастрофічних втрат.
Проведення непропорційного перестрахування для перестрахувальника доцільне та вигідне за дотриманням певних умов. Зокрема це об’єднання професійних управлінського, фінансового, страхового (андерайтингового) підходів та інструментів для досягнення певного синергетичного ефекту. Наприклад, щодо фінансових інструментів використання в оцінці ризику та відповідно величини премії та обсягу та лімітів відповідальності за методологій управлінського обліку в залежності від ряду факторів - обсягу портфелю, структури постійних та змінних витрат тощо.
Треба відмітити що ці вимоги щодо системних знань страховика в умовах користування внутрішнім ринком перестрахування при низькій збитковості страховиків здаються неактуальними. Щодо сучасних вимог то тут достатньо підтримувати постійно займаючись практикою перестрахування добрі особисті стосунки с вітчизняними клієнтами та закордонними контрагентами повільно навчаючись від останніх. Але ситуація зміниться, якщо наші страховики досягнувши системних професійних компетенцій почнуть залучати іноземні інвестиції не тільки для того щоб щільніше освоїти вітчизняний страховий ринок, але виходити з страхуванням ризиків на не пропорційній основі на закордонних страховиків, як клієнтів з перестрахування. В результаті отримаємо розвиток експорту страхових послуг завдяки вхідному перестрахуванню іноземних страховиків.
Узагальнюючи, слід відмітити що непропорційне перестрахування в діяльності страховика відповідаючи на зовнішні ринкові вимоги сприяє збалансованому захисту портфелю буде відігравати важливу роль за умови якісного андерайтингу ризиків, врахування впливу правового договірного забезпечення, ефективного корпоративного управління, якісної комунікації та дотримання принципів національних та міжнародних ділових звичаїв.

Література:
1.Залєтов О.М. ” Тенденції розвитку ринку перестрахування в Україні: вхідне та вихідне ”, Бізнес-Гарант, К.:2005 - с.57.
2.Уоренн Баффет «Эссе об инвестициях и управлении компанией», М.: «Альпина бизнес бук», 2005 - с.35.
3. Ефимов С.Л. «Словарь страховщика», М.: Анкил, 2000, с.37.
4. Артамонов А.П. «Практика непропорционального перестрахования» М.: Издательский дом: «Страховое Ревю», 2001 - с.49.
5.Baruh Berliner “Limits of insurability of Risks.”Prentice-Hall,1982 Swiss Re Economic Research and Consulting, Sigma № 6, 2004 – p.5.
6. Гришин Г.К. «Особенности транснационального перестрахования» Лондон: «Финансовые услуги», 2005 - с.58.
7. Мних М.В. “Перестрахування” Знання України