Умови договорів непропорційного перестрахування

Умови укладання та виконання договорів непропорційного перестрахування

Веретнов В.І. асистент кафедри страхування КНЕУ ім.. В. Гетьмана

Дослідження умов непропорційних договорів перестрахування на етапах їх укладання та виконання з точки зору страховика, перестраховика та перестрахувального брокера..

Research are conditions agreement of non proportional reinsurance in the context cooperation provide reinsurance service.

Исследование условий непропорциональных договоров на этапах их заключения и исполнения с точки зрения страховщика, перестраховщика и перестраховочного брокера.

Останнім часом спостерігаються тенденції посилення впливу страхування і перестрахування на світове соціально-економічне життя. Головні витоки цих тенденцій, як відмічав Хадсон Г., полягають у сумній статистиці щодо зростання в останні двадцять років обсягів збитків та руйнівних наслідків природних катастроф. Разом з тим, на засіданні Європейського комітету зі страхування була прийнята нещодавно “Лісабонська стратегія”, яка констатує позитивний вплив страхування та перестрахування на економічний розвиток держав, завдяки таким факторам:
- страхування скорочує тимчасово вільні кошти підприємств, якими необхідно управляти;
- страхування завдяки інвестиціям та інноваціям створює середовище глибокої впевненості та надійності;
- страховики грають ключову роль у розвитку життєздатної системи соціального захисту та збереження здоров’я;
- страховики, як інституціональні інвестори забезпечують модернізацію фінансових ринків, та купуючи облігації, акції корпорацій, полегшують їх доступ до залучення необхідного капіталу;
- страхування і перестрахування як інструменти управління ризиками через цінові та розподільчі механізми, відповідають за усталений розвиток економіки;
- страхування покриває збитки та в разі їх настання компенсує їх
страхувальникам[1,с.100].
За таких умов, на страховому ринку ключова роль в забезпеченні якісного покриття страхового портфелю від кумуляції збитків, а також його збалансованості відводиться операціям перестрахування, зокрема на основі непропорційних договорів. В Україні, яка тільки розпочала рух щодо інтеграції у міжнародний страховий ринок є актуальним і доцільним питання поліпшення якості умов укладання та виконання непропорційних договорів. Відповідність цих умов тлумаченню та поведінці сторін непропорційного договору перестрахування на етапі його укладання та виконання дозволить запобігти можливим суперечкам, які найчастіше виникають на етапі врегулювання збитків.
Отже, метою нашого дослідження є визначення умов непропорційних договорів, виконання яких, впливає на ефективність перестрахувальних операцій, професійну якісну співпрацю на страховому ринку. Таким чином, за нашою попередньою гіпотезою вирішення проблеми конфліктних ситуацій в процесі укладання та виконання непропорційних договорів перестрахування полягає в одностайному тлумаченню та розумінні суттєвих умов та застережень з боку всіх зацікавлених сторін.
Економічна та правова природа договорів пропорційного і непропорційного перестрахування досліджувались українськими вченими: К.Г.Воблим, В.Д. Базилевичем, О.Д. Зарубою, Т.В.Татаріною . та російськими вченими: І.Т.Балабановим, Ю.М. Журавльовим, М.Г. Каминкіною, Є.В. Коломіним, В.А. Суховим, К.Є. Турбіною, Т.А. Федоровою, В.В. Шаховим, Р.Т. Юлдашевим.
Разом з тим, потрібно відмітити, що попередні дослідження непропорційних договорів перестрахування носили дещо загальний характер. Деякі аспекти, що стосуються практики застосування договорів непропорційного перестрахування лишились по за увагою цих досліджень.
Зокрема це такі аспекти, як співставлення інтересів сторін на певних етапах укладання та виконання непропорційного договору страховиком, брокером та перестраховиком.
Основним завданням дослідження є висвітлення, правового та економічного аспектів умов та застережень договорів непропорційного перестрахування та їх впливу на ефективність, якість перестрахувальних операцій.
Останнім часом спостерігається зростання обсягів перестрахувальних операцій на внутрішньому ринку. Але договори, укладені на основі генеральних угод відзначаються незначними обсягами лімітів відповідальності. Схожий порядок співпраці відстежується у відносинах з російськими перестраховиками. Така практика є наслідком ділових звичаїв професійної поведінки на теренах СНД. Певною гарантією таких відносин виступає професійна репутація страховика та перестраховика. Також збільшенню обсягів перестрахувальних операцій в Україні сприяли зміни в законодавстві щодо оподаткування перестрахувальних операцій з нерезидентами які мають достатній кредитний рейтинг. Оскільки розмістити крупні ризики в Україні неможливо, вітчизняні страховики звертаються до іноземних перестраховиків по відповідний захист. Іноземні страховики проводять політики відбору, як клієнтів з перестрахування так і ризиків, котрі їм. пропонуються. В цьому вони покладаються вже на відомих їм професійних перестрахувальних брокерів, які роблять попередню роботу по відбору та андерайтингу ризику, та потім якщо потрібно врегульовують збитки.
Альтернативою використання перестрахувальних брокерів для західного професійного перестраховика є запрошення досвідчених працівників українських страхових компаній в свій штат. Проте, ці працівники повинні вільно володіти іноземною мовою, з тим щоб забезпечити необхідні якісні комунікації як з керівництвом так і клієнтами. Слід зазначити, що український ринок приваблює західних страховиків великім потенціалом для розвитку. Свідченням тому, придбання вітчизняних страхових компаній західними і російськими страховиками.
Серед критеріїв, які впливають на вибір перестраховика, треба зазначити такі, як його ділова репутація та фінансова надійність, яка повинна бути підтверджена відповідною міжнародною рейтинговою агенцією присвоєнням певного рейтингу, тарифна політика, професійне врегулювання збитків, якість сервісу та договірна культура.
Останній чинник враховує не тільки компромісне узгодження робочих ситуацій, які виникають в процесі укладання та виконання перестрахувальних угод, але насамперед, визначає та формує вміння та навички домовлятись знаходити спільні підходи до порозуміння, які залежать від певної ментальності та використання професійної етики. Для полегшення взаємодії в разі виникнення суперечок сторони мають право робити в застереженні посилання на переговорному етапі або в процесі по врегулюванню збитків, на відповідні норми ділової та професійної поведінки.
Російські страховики підписали Хартію ділової етики, яка покликана саме розвивати та вдосконалювати договірну культуру страхових та перестрахувальних відносин[2, с.69]. На нашу думку, запровадження подібної практики в України стало б на заваді виникненню багатьох не порозумінь при виконанні непропорційних договорів, та зокрема в разі врегулювання збитків.
Як свідчить практика, існують два різновиди договорів непропорційного перестрахування: договір ексцедента збитку (XL) та договір ексцедента збитковості(Stop Loss). Істотні умови непропорційних договорів перестрахування схожі з пропорційними договорами і складаються частіше за все з таких складових: преамбули, загальних положень та додатків. Серед загальних особливостей непропорційних договорів Пфайфер К. відмічає їх специфічність, те що відповідальність перестраховика визначається виключно величиною збитку. [3, с.185].
Оскільки, страховик в непропорційних угодах намагається досягти максимального перестрахувального покриття, то як наслідок залишає перестраховикові вибір визначати самостійно прийнятність покриття, обсяг відповідальності та премію.
Але з іншого боку механізм взаємодії непропорційних договорів не повинен лишати одну із сторін в невигідному становищі, тобто коли перестраховик приймає заздалегідь збиткове перестрахування. Отже, якщо страховик в процесі прийняття ризиків на страхування припустився помилки, за неї не повинен розраховуватись перестраховик. Він може захистити себе застереженнями у непропорційному договорі перестрахування [4, с.167].
На відміну від непропорційних договорів, в пропорційних договорах акцентують увагу на фінансовому результаті, і як наслідок застосовують тантьєму, тобто участь в прибутках перестраховика. В непропорційних угодах страховик має на меті отримати надійний захист свого портфелю або від окремих не бажаних збитків, а перестраховик проводячи андеррайтинг пропонує певні умови, тобто обсяг відповідальності та котирування перестрахувальної премії. В наслідок цих особливостей страховик шукаючи захисту майже що разу може виходити на ринок та отримувати розмаїття умов, які вказані в договорі, при цьому проект, тобто форму і зміст якого, пропонує кожний перестраховик як правило свою. Якщо загальні положення непропорційних договорів зазвичай співпадають, то окремі застереження мають суттєві відмінності. На світовому ринку перестрахування існує кілька спеціалізованих збірників законодавчих та ринкових норм, та правил тлумачення і поведінки, в яких викладено багато стандартизованих застережень, на які в укладеному договорі сторони можуть посилатися. Ефективність та якість застосування програм перестрахувального захисту сприяє однакове розуміння тих чи інших умов, застережень договору.
До найбільш поширених застережень договорів непропорційного перестрахування , що мають правовий характер відносяться таки як::
- про слідування долі страховика;
- про помилки та упущення;
- часове застереження( притаманний договорам ексцедента катастрофічного збитку).
Серед вітчизняних страховиків останнім часом точиться дискусія навколо рівня державного регулювання перестрахування, зокрема стосовно питання, чи прописувати в законодавстві тлумачення професійних термінів, чи страховики порозуміються між собою без цього заходу. На наш погляд, доречно запросити фахівців та лінгвістів до співпраці і випустити фаховий словник по перестрахуванню, а законодавцю вже з посилання на його тлумачення прийняти відповідні нормативно-правові акти, прописавши типові та важливі умови та застереження договорів перестрахування.
До особливих умов непропорційного договору перестрахування економічного характеру відносяться застереження щодо визначення ліміту відповідальності перестраховика за договором, премії яку повинен сплатити страховик, застереження про відновлення премії, про кінцевий нетто збиток тощо. В договорі непропорційного перестрахування положення про кінцевий нетто збиток як застереження може бути лише тільки згаданим, а може прописаний з відповідними визначеннями.
Таке застереження може бути детально прописано наприклад:
- розмір реального збитку страхувальника при настанні страхового випадку за основним договором страхування, а також витрати страховика, пов’язані з розслідуванням і врегулюванням страхової події (консультаційні послуги, судові витрати, залучення послуг аварійних комісарів тощо);
- елементи, що зменшують величину збитку (відшкодування, які отримує страховик або має право вимагати від особи, винної у страховому випадку (принцип суброгації)).
Страховики відрізняють структуру кінцевого нетто збитку в залежності від галузі страхування. Наприклад, в страхування відповідальності на відміну від майнового страхування не включаються витрати пов’язані с з судовими витратами штрафами тощо[5, с.45]. Але треба зазначити, що інколи перестраховики з врахуванням контролю витрат з врегулювання збитків, погоджуються на включення їх у кінцевий нетто збиток.
Інколи перестрахувальники вимагають від страховиків щоб умови перестрахувальної угоди і оригінального полісу повністю співпадали. В цьому разі доречно застосовувати застереження про термін дії перестрахувального захисту. Сутність цього застереження полягає в тому, щоб термін перестрахувального договору було продовжено до моменту повного врегулювання збитку в разі якщо він наступив.
Наступне індексне застереження застосовується як правило в непропорційних перестрахувальних договорах, що покривають ризики відповідальності, а отже такі застереження відсутні в перестрахуванні майна. Причини цього вибіркового застосування в тому, що термін визначення збитку в галузі страхування відповідальності має тривалий час. І як наслідок при майновому страхуванні на врегулювання збитків особливо не впливає фактор інфляції, котрий збільшував би величину збитків. Але це не можливо у страхуванні відповідальності, де досить часто визначення збитку встановлюється на підставі судового рішення, а це тривалий процес, тому реальний збиток може зрости[6,с.28].
Таким чином, потрібно відмітити що одностайне тлумачення умов при укладанні та виконанні непропорційних перестрахувальних договорів стає на заваді виникнення конфліктних ситуацій між страховиком та пере страховиком, сприяє не тільки якісному вибору та ефективному виконанню програми перестрахувального захисту, але підвищенню договірної культури, що позитивно впливає на інтеграційні процеси вітчизняного та міжнародних страхових ринків. Поки ж ці інтеграційні процеси тривають доцільно в змінах до закону України “Про страхування” прописати вимоги до перестрахувального договору. Крім цього, на наш погляд підготовка та випуск перестрахувального словника, в якому страхові терміни та умови договорів перестрахування, зокрема положення, виключення та застереження будуть відображати сучасні ділові традиції та звичаї в поведінці вітчизняних та зарубіжних перестраховиків, дозволить створити загальну, тобто коли всі однаково тлумачать, платформу понять в сфері перестрахування.
Отже, підсумовуючи, слід зазначити, що проблеми, які накопичились в договірних відносинах між сторонами перестрахувальних угод не вирішуються, тому що: по-перше, існує різне розуміння та тлумачення умов цих угод, по-друге, в наших страховиків бракує професійних знань та відповідного практичного досвіду, по-третє, в зарубіжних страховиків існує небажання чи неможливість виплачувати відшкодування, через загострення конкуренції, вимушений режим економії, ризик банкрутства, якого ці перестраховики намагаються уникнути завдяки застосуванню механізму фінансового перестрахування.



Література:
1.Rosca A.Insurance&Economic Growth, // Insurance&Pension magazine Primm October November 2006, p 100-102.
2.Гордийчук А. Основные тенденции развития перестрахования в СНГ// журнал Insurance Top # 3 2006,c. 69-72..
3. Пфайфер К. Введение в перестрахование, - М: Анкил, 2000, с.185.
4.Гришин Г. Гришина К. Особенности транснационального страхования Лондон, 2005,Издательство:Финансовые услуги, с.167.
5.Артамонов А. Практика непропорционального перестрахования.– М:.Страховое Ревю, 2000 – с. 45.
6. Фурсевич П. Непропорциональное перестрахование // Страхова справа. – 2003. - №4.– С.18 – 28.