Формування інституту професійних перестраховиків в Україні: необхідність та доцільність.

Формування інституту професійних перестраховиків в Україні: необхідність та доцільність.

В.Веретнов, асистент кафедри страхування КНЕУ

Дослідження необхідності та доцільності формування інституту професійних перестраховиків в Україні обумовлено інтеграційними процесами національного і міжнародного ринків перестрахування.

Research necessity and relevant institute formatting of professional reinsurance company show us of integrative processes of domestic and international reinsurance market.

Исследование необходимости и целесообразности формирование института профессиональных перестраховщиков обусловлено интеграционными процессами национального и международного рынков перестрахования.

Ринкові перетворення в економіці України докорінно змінили роль і місце страхування та перестрахування в системі фінансово-економічних відносин. Як наслідок, останні п’ять років спостерігається прискорення темпів зростання обсягів страхового ринку, зокрема ринку перестрахування.
В зв’язку з цим, український ринок перестрахування сьогодні стає об’єктом інтересів як російських, так і західних перестрахувальних груп, які після співпраці в сфері надання послуг з перестрахування, розглядають можливості відкриття своїх дочірніх перестрахувальних компаній, які будуть працювати в одному правовому та мовному полі з страховиками, забезпечувати їм більш доступні та вигідні умови перестрахувального покриття.
Серед основних факторів, що вплинули на цю зацікавленість, виділяється відносно стійке зростання обсягів перестрахування, не дуже високий рівень виплат(за 2005,2006 рік - 16% і 20% відповідно), активне створення державним регулятором умов для розвитку цивілізованих перестрахувальних відносин на внутрішньому ринку з метою запобігання витоку валютних коштів за кордон.
Разом з тим, можливості та перспективи відкриття низки професійних перестрахувальних компаній в Україні потребують щільного розгляду з боку державного регулятора та вітчизняних страховиків, з точки зору співставлення позитивних та негативних наслідків цих процесів. Це сприятиме розробці засад регуляторної політики, розвитку вітчизняного страхового ринку завдяки збільшенню його місткості та підвищенню рівня професійних компетенцій його учасників.
Отже, актуальність обраної теми пов’язана з потребами визначення передумов, а також необхідності та доцільності відкриття та створення професійних перестрахувальних компаній в Україні з врахуванням місцевих пріоритетів та інтересів суб’єктів страхового ринку.
Звідси, метою статті є дослідження існування відповідних передумов, що визначають необхідність та доцільність формування в Україні інституту професійної перестрахувальної компанії.
Дослідженню сфери перестрахування присвячені роботи Базилевича В.Д., Осадця С.С. Заруби О.Д., Клапківа М.С., Пфайффера К., Мюллера П., Дедікова С.В. Татаріної Т.В., та інших. Водночас, аспектам необхідності та доцільності формування в Україні інституту професійних перестрахувальних компаній окремої уваги не приділялось.
Як свідчить світова практика, для формування інституту професійних перестраховиків передумовами виступають такі вагомі фактори, як:
- більш високий рівень соціальної та економічної корисності професійних перестраховиків в порівняні з альтернативою, коли перестрахуванням займаються тільки звичайні страхові компанії;
- володіння вище ніж в середньому по ринку фаховими компетенціями, тобто накопичення відповідного досвіду та знань фахівцями та вміння примінити їх на практиці;
- можливість портфельним інвесторам отримувати прибутки та зростання капіталізації своїх інвестицій в перестрахувальні компанії, а стратегічним або професійним інвесторам страховикам, перестраховикам, виходу на нові ринки, розвитку масштабів бізнесу, та територіальної диверсифікація ризиків;
- зацікавленість у розвитку професійних перестраховиків з боку держави, яка реалізується у вигляді розробки та здійснення збалансованої регуляторної політики стимулюючих заходів та пруденційного нагляду за страхової діяльністю.
Звідси, на заході та в Росії(20 професійних перестраховиків) необхідність існування інституту професійних перестраховиків обумовлена сформованим попитом з боку прямих страховиків на більш професійне, якісне та більш дешеве покриття своїх ризиків з боку професійних перестраховиків порівняно з наданням подібних послуг звичайними страховими компаніями, а доцільність - існуючими реальними можливостями, тобто пропозиціями задовольнити його.
Як свідчить українська практика, інститут професійних перестраховиків у нас знаходиться на етапі зародження. Його особливостями є використання створеними перестраховиками в своїй діяльності насамперед стратегії спроб та помилок, та майже відсутність в плануванні свого розвитку та розвитку ринку розробки бізнес-моделі.
Утворенню професійної перестрахувальної компанії зазвичай передує процес певного моделювання. Формується ідеальна, або робоча бізнес-модель, за якою майбутні перестраховики працюватимуть. Отже, дослідження моделі перестрахувальної компанії охоплює декілька точок зору. По-перше, це теоретична, тобто функціональні можливості і потреби. По-друге, це практична, в якій з’ясовується чи можливо її використати на практиці. По-третє, це точка зору управлінського консультування, в якому з’ясовується хто, коли і як може цю модель застосовувати.
За визначенням Кристофера Пфайфера, професійний перестраховик – це страхова компанія, яка займається виключно перестрахуванням. У сферу її діяльності не входить пряме страхування, звідси і прямі контакти зі страхувальниками[1,c.185].
Отже, модель перестрахувальної компанії можна порівняти з певною організаційною, комерційною, підприємницькою структурою, бізнес системою управління професійною компанією. Як відмічає вітчизняний фахівець Мних М.В., перестрахувальна діяльність має на меті отримання прибутку, отже це безпосередня підприємницька діяльність[2,c.85]. З ним не погоджується Волошина А.П., мотивуючи свою думку тим, перестрахування надає захист страховику, і як у випадку, коли адвокат захищає свого підзахисного, перестрахувальна компанія здійснює професійну діяльність[3,с.28]. На нашу думку, перестрахувальна компанія в Україні здійснює саме професійну діяльність, хоча і має на меті отримання прибутку, за сучасних реалій вона пропонує більшу цінність для страховиків у захисті, ніж отримує від цього певний зиск. Як наслідок, така ситуація спонукає акціонерів, які очікували швидких прибутків, виносити рішення про закриття професійного перестраховика, як це сталося наприклад з перестрахувальною компанією “Гарант Ре”. Інші перестрахувальні компанії, як наприклад перестрахувальна компанія “Народна Ре” з тих же причин, тобто недостатньої уваги з боку акціонерів, щодо достатності капіталу компанії майже не розвиваються. Отже, в наслідок залучення потужного іноземного інвестора на сучасному ринку перестрахування України успішно розвивається лише перестрахувальна компанія “VAB Re”.
Держава, як вагомий і впливовий гравець, який повинен бути зацікавлений у прискоренні розвитку ринку перестрахування та інтеграції його до міжнародного ринку, а отже появи низки потужних перестрахувальних компаній стикається з певними проблемами щодо стимулювання та контролю за розвитком цих процесів.
Серед причин такої ситуації, Залєтов О.М., наголошуючи на неможливості ефективного державного контролю за перестрахувальною діяльністю, відмічає наступні. По-перше, специфіка перестрахувальних договорів не дозволяє стандартизації, вони складні в правовому і технічному плані, і регулюються нормами вітчизняного і міжнародного права. По-друге, угоди по перестрахуванню практично закриті від суспільного контролю, двосторонні договори учасниками яких є перестраховик і страховик[4,c.13].
Проте, з цією думкою не погоджується Татаріна Т.В., яка звертає увагу на те, що для підвищення якості перестрахувальних договорів та зниження конфліктних ситуацій необхідно розробити проекти типових перестрахувальних договорів[5, c.19].
Останнім часом світова практика та досвід перестрахування через загострення конкуренції та після гучних банкрутств страховиків та перестраховиків обумовила перехід державних уповноважених органів на більш жорсткий контроль за їх діяльністю. В Україні жорстка позиція уповноваженого органу щодо регулювання ринку перестрахування викликання не конкурентною ситуацією, а насамперед намаганням стати на заваді відтоку за кордон коштів через механізм перестрахування, використанню різних пов’язаних з цим фінансових схем, податковій оптимізації тощо.
Закордонні професійні перестраховики звикли перш ніж виходити на новий ринок, будувати конкурентноздатну бізнес-модель.
Едвард Де Боно, критикуючи традиційні західні бізнес концепції і моделі, такі як “вирішення проблем” та “надання послуг”, наголошує, що компанії, які їх застосовують далеко не повністю використовують свій власний потенціал[5,c.4]. На нашу думку, його винахід, метод аналізу ПМЦ, тобто “Плюси, мінуси, цікаво” допомагає визначити головні риси теоретичної і практичної моделі майбутньої перестрахувальної компанії. Теоретична модель передбачається як майже ідеальна тому негативні аспекти в ній відсутні.
Серед варіантів теоретичної моделі перестрахувальної компанії на наш погляд доцільні такі:
1) Купівля діючої звичайної страхової компанії з метою переорієнтації її виключно у перестрахувальну. При цьому, з початку оцінюємо фінансовий стан компанії, і потім розробляємо програму її подальшого розвитку;
2) Створення нової перестрахувальної компанії, з розробкою бізнес плану розвитку з відповідним врахуванням перестрахувальної специфіки у функціонуванні компанії.
Практична модель відрізняється від теоретичної конкретним баченням суб’єкту, що виступає засновником професійного перестраховика, того яка це повинна бути компанія, якими ресурсами повинна володіти, за якою стратегією розвиватись.
Отже, засновниками можуть бути перш за все західні та російські страховики та перестраховики, потім окремі вітчизняні профільні - страхові, фінансово-банківські групи, непрофільні - промислові групи. В деяких країнах, наприклад Бразилія, держава визначила необхідним та доцільним створити потужну державну перестрахувальну компанії. Крім того, в ролі засновника можуть виступати страхові об’єднання, страхові пули з метою утворення потужної приватної перестрахувальної компанії .
Водночас, слід відзначити і проблеми у створенні професійних перестрахувальних компаній. Це насамперед, обмеження, що стосуються законодавчого та ринкового регулювання перестрахувальної діяльності. На вітчизняному ринку склалися стандарти тарифної цінової політики, які базуються на середньому для ринку рівні витрат та рентабельності. Отже якщо не врахувати цей фактор, компанія може зазнати збитків та не виправдати покладених на неї очікувань акціонерів завдяки втраті своєї конкурентноздатності.
Окрім цього, практична модель не може не враховувати циклічного характер ринку перестрахування, що обумовлює тренди тарифної політики. Фаза твердого ринку притаманна трендам зростання перестрахувальних тарифів, викликаних катастрофічними збитками, які потрібно відшкодовувати за рахунок збільшення тарифів. М’який ринок, навпаки обумовлений низькою збитковістю і характеризується стабільністю чи навіть зменшенням перестрахувальних тарифів. Ігнорування цих цінників робить прогнози діяльності перестраховика необґрунтованими, бо компанія в деяких випадках буде переплачувати або продавати свої послуги за дешево.
Серед негативних аспектів, що гальмують впровадження практичної моделі потрібно відмітити політичні ризики, неузгодженість національного та міжнародного законодавства, низький рівень страхування на душу населення. Все це обумовлено такими обставинами, як низька культура керування ризиками серед населення, юридичних осіб та непоінформованість та не усвідомлення переваг страхового захисту, брак кваліфікованих фахівців с цих питань в економіці Україні.
Отже, недоліки, що стають на заваді подальшому розвитку ринку перестрахування, невелика місткість ринку, відсутність достатньої кількості кваліфікованих кадрів, та потреби в захисті від великих ризиків обумовлює необхідність створення інституту професійного перестраховика. Що стосується доцільності створення цього інституту, то вона визначається впливом зацікавлених сторін, з одного боку це держава, суспільства у вигляді регламентуючих норм та обмежень, з іншого боку засновники які можуть мати різну мету, яка саме і визначає доцільність.
Глобальні підходи щодо створення інституту формування професійних перестрахувальних компаній, що добре себе зарекомендували на заході в Україні потребують зваженої перевірки, а також врахування місцевих особливостей. Наприклад, негативний вплив спостерігається у практиці певної страхової компанії, що була придбана західним стратегічним інвестором теж страховиком, який не врахував таких аспектів як цінність нематеріальних активів, тобто власний бренд страховика, який було змінено на материнський. Крім того, вони змінили працюючу інформаційну систему управління власного виробництва, на дорогу, але не адаптовану версію західної відомої софтверної компанії, неуважно ставились до професійних якостей топ менеджерів, які згодом пішли до конкурентів.
Ліквідування розривів між ідеальною та реальною моделлю перестрахувальної компанії, як зазначив Хлебніков Д.В. відбувається завдяки розробці та впровадженні мета-стратегії, яка має певний можливій набір управлінських рішень, щодо оптимального шляху свого розвитку. При цьому, необхідно враховувати, що оптимальна стратегія розвитку залежить від етапів розвитку продуктового портфелю, стану і перспектив ринку та системи управління професійного перестраховика[6,c.37].Крім цього, перестрахування, як сфера діяльності є досить консервативною, отже слід утримуватись від зайвої інноваційної активності, яка не тільки може зменшити деякі базові компетенції, але зруйнувати активи перестраховика.
Узагальнюючи все вище сказане, слід відмітити, що існують об’єктивні та суб’єктивні передумови, що стають на заваді формуванню та розвитку інституту професійних перестраховиків в Україні. Об’єктивні передумови - це відсутність кваліфікованих кадрів, нерозвиненість інфраструктури та недостатня місткість вітчизняного страхового ринку. Суб’єктивні передумови – це особи, що приймають рішення щодо створення професійних перестраховиків та управління та регулювання їх діяльністю на сьогодні не вбачають необхідності та доцільності прийняття таких рішень(наприклад створення державної перестрахувальної компанії). Їхня поведінка є наслідком либонь недостатнього попиту на послуги вітчизняних професійних перестраховиків, та існуванню більш привабливих фінансових вкладень капіталу. Але для прийняття такого стратегічного рішення, як створення професійного перестраховика потрібна не тільки розвинута бізнес і професійна інтуїція, а і відповідне всебічне обґрунтування, тобто розгляд, дослідження і системний аналіз цієї альтернативи, чого на жаль в більшості випадків не робиться.
Разом з тим, ці негативні передмови формування інституту професійних перестраховиків можуть бути подолані з приходом потужного та відносно дешевого іноземного страхового капіталу, який очікується, за умови створення законодавчим, правовим та ринковим середовищем привабливих для інвесторів та інших зацікавлених сторін умов, чому незабаром сприятиме вступ України до СОТ. Отже, швидкість і обсяг в майбутньому залучення в Україну іноземного страхового капіталу і буде визначати необхідність та доцільність формування інституту професійних перестраховиків, а також кількісні та якісні характеристики його подальшого розвитку.

Література:

1.Пфайфер К. Введение в перестрахование.- М.:Анкил, 2000г. -185с.
2.Мних М.В. Перестрахування — К.: Знання, України, 2004. — 95с.
3. Волошина А.П. Прозорість і перспективність українського ринку перестрахування// “Страхова справа” №1 2006,- с.26-28.
4. Залетов А.Н. Тенденции развития рынков страхования и перестрахования СНГ и стран Балтии: 9 месяцев 2006 года//Insurance Top #4 - 2006,- с.7-21.
5. Татаріна Т.В. Перестрахування: становлення та шляхи розвитку в Україні.: Автореферат. (08.04.01) - К.: КНЕУ, 2003. - 20 с.
6. Де Боно Є. Шесть медалей оценки - Мн.:Попурри,-2006.-160с.
7. Хлебников Д.В. Моделирование ценности и кубик мета-стратегий.// Доклад на заседании Международного менеджмент клуба,- г.Киев,- 01.10.06,с.1-37.