Непропорційне перестрахування: сутність, функції і етапи розвитку

УДК 368.029



Ст. викладач, Веретнов В.І.

Київський національний економічний університет ім.В.Гетьмана, Україна




Непропорційне перестрахування: сутність, функції і етапи розвитку.





Досліджується сутність, функції, і етапи розвитку непропорційного перестрахування та пропонується авторське визначення перестрахування на непропорційній основі.



Investigate the nature and function, development stages of the non-proportional reinsurance and offered him the author's definition.



Ключові слова: перестрахувальник, перестраховик, непропорційне перестрахування.



В умовах циклічності світової та національної економіки, вітчизняному страховику для збільшення своєї страхової місткості, забезпечення фінансової стійкості та збалансованості власного страхового портфелю необхідно використовувати механізми перестрахування. Разом з тим, у вітчизняній практиці, існуююче пропорційне та непропорційне перестрахування набуло різного ступеню розвитку та застосування: перше більш поширене ніж друге.

Поширеність пропорційної форми захисту страховика у порівнянні з непропорційною формою обумовлена, насамперед, значно простійшими розрахунками, розподілом премії, визначенням лімітів відповідальності.

Разом з тим, непропорційне перестрахування у вітчизняній практиці, як сукупність специфічних перестрахувальних послуг має своє призначення, виконує певні функції як в діяльності страховика, так і в перестраховика, має власну історію розвитку. Проте, недостатність розуміння вітчизняними страховиками сутності, функцій непропорційного перестрахування спонукають їх до відмови у користуванні непропорційним покриттям.

Дослідження же вищеозначених питань, зокрема сутності, функцій, генезесу непропорційного перестрахування сприятиме його поширенню та подальшому розвитку. Отже, обрана проблематика є актуальною для сьогодення вітчизняної теорії і практики перестрахування.

Питань визначення сутності та природи непропорційного перестрахування в своїх працях торкались такі вітчизняні вчені:Барановський О.І., Внукова Н.М.,Воблий К.Г., Мних М.В., Осадець С.С., Татаріна Т.В., Шумелда Я.П., а також зарубіжні: Артамонов О.П., Дедіков С.В., Журавлев Ю.М.,Райхер В.К., Турбіна К.Є., Шахов В.В.,Юлдашев Р.Т., Бланд Д., Пфайфер К.

Проте, цілісного системного дослідження сутності, функцій, етапів розвитку непропорційного перестрахування не проводилось. Звідси, метою даного дослідження є розгляд і аналіз сутності, функцій, історії розвитку непропорційного перестрахування.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні задачі:

- проаналізовати існуючі визначення непропорційного перестрахування відомих фахівців страхової справи;

- обгрунтувати і запропонувати авторське визначення непропорційного перестрахування;

- визначити функції, які притаманні непропорційному перестрахування;

- дослідити історію розвитку, сучасний стан світового і вітчизняного непропорційного перестрахування.

Сучасна вітчизняна і російська економічна думка з питань перестрахування, в основному розглядає сутність непропорційного перестрахування через призму страхових та юридичних чинників. Інші чинники, а саме математичні, философсько-психологічні, управлінські, історичні, хоча і зустрічаються в окремих роботах, але характеризуються, як другорядні, які не несуть в собі суттевої значущості, а інколи взагалі розглядаються як ті, що незаслуговують окремої уваги.

Разом з тим, останні тенденції у використанні методологічного інструментарію прикладних економічних досліджень свідчать про появу нової інституціональної парадигми, за якою поведінка суб”єктів людей і цілих організацій, в тому числі і страховиків у принятті рішень, у своїй діяльності залежить не тільки від раціонального правового підходу і економічного обгрунтування, але може бути обумовлена низкою ірраціональних, управлінських, психологічних, соціальних, історичних та інших факторів.

Проте, щоб забезпечити релевантність в процесі досягнення мети та виконання завдань нашого дослідження, тобто щоб запобігти, з одного боку надто вузькому, з іншого, надто широкому розгляду, пропонується щоб кожний чинник обирався і досліджувався через призму впливу на нього трьох ключових складових, кожний з яких має відповідний тандем крітеріїв :

1. Соціальна значущість для суспільства, економіки та корисність для провайдерів послуг та їх користувачів (страховиків, перестраховиків, перестрахувальних брокерів);

2. Економічна ефективність та прибутковість;

3. Фінансова стійкість та конкурентоздатність.

Тобто, чинник, що не впливає не на один з показників з трьох зазначенних складових взагалі недоцільно розглядати.

Отже, першим і найважливійшим аспектом, завдяки якому найбільш повно проявляється сутність непропорційного перестрахування є його визначення, значну увагу якому, приділяє більшість фахівців сфери перестрахування.

Декілька наведених нижче визначень непропорційного перестрахування, свідчать про різні підходи, погляди на його сутність сучасних науковців страхової сфери.

Як стверджує вітчизняний фахівець в сфері страхування Мних М.В. непропорційне перестрахування можна визначити як умову, котра встановлює, що перестраховик повинен здіснити перестрахувальну виплату в лімітах визначеної договором перестрахування суми, якщо розмір страхової виплати по договору страхування укладеним перестрахувальником, перевищує його власне утримання в цій виплаті, при цьому перестрахувальник зобов”язаний сплатити перестраховику перестрахувальну премію, що розраховується у відповідності з перестрахувальним покриттям, власним утриманням, та іншими факторами зазначеними в укладеному договорі перестрахування[1, c.46].

Сутність непропорційного перестрахування на думку іншого вітчизняного науковця професора Осадця С.С. полягає в тому, що відшкодування, яке надається перестраховиком, визначається тільки розміром збитку і не залежить від страхової суми, а тому немає пропорційного розподілу відповідальності за окремим ризиком і оригінальною премією. Призначення непропорційного перестрахування - гарантувати відповідальність страховика за прийнятими ризиками щодо великого сукупного збитку за визначений період.

Отже, у непропорційному перестрахуванні цедент сам оплачує збитки до певного розміру, а перевищення цього розміру оплачує перестраховик у межах ліміту відповідальності за договором[2, c.453].

На думку російського науковця Юлдашева Р.Т. непропорційне перестрахування - це вид перестрахування за яким, перестраховик в договорі перестрахування не долучається до розподілу ризиків, яке запроваджено через пропорційний розподіл премій та збитків. Відповідальність перестраховика починається тількі тоді, коли виплати по збитку прямого страховика перевищують визначену суму. Після цього питома вага перестраховика у врегулюванні наступної шкоди стає основною. В договорі непропорційного перестрахування доля перестраховика у сумі збитку є непропорційною сплаченій частині страхової премії.

Далі іде поділ на автоматичне(облігаторне) та факультативне непропорційне перестрахування. Договір облігаторного непропорційного перестрахування, містить умови за якими перестраховик в проміжок певного часу, зазвичай це календарний рік, повинен автоматично акцептувати усі, або більшу долю усіх збитків до вказаного ліміту перестрахувального покриття, коли ці збитки будуть більші за власне утримання страховика.

Факультативне непропорційне перестрахування передбачає, що договір перестрахування захищає або по певному ризику, або по певному полісу чи групі полісів. Перестраховик зобов”язується акцептувати усі чи більшу частину усіх збитків по цім страховим полісам до певного ліміту, коли збитки перевищують рівень власного утримання перестрахувальника[3, с.323].

Відомий західний фахівець сфери страхування Джордж Бланд дає наступне визначення непропорційного перестрахування: перестраховик за облігаторним чи факультативним договором несе відповідальність за збитки, що перевищують визначену даним договором суму [4, с.367].

Інший відомий зарубіжний фахівець з перестрахування Кристофер Пфайфер зазначає, що сутність непропорційного перестрахування в тому, що виплати перестраховика визначаються виключно величиною збитку, тобто пропорційний розподіл окремого ризику та отриманої за нього премії не застосовується [5, c.64].

Таким чином, наведені визначення непропорційного перестрахування відображають певним чином його сутність та характерні ознаки, які мають істотне значення для взаємодії перестрахувальника та перестраховика. Щодо економічної природи, то незважаючи на різні трактування сутність непропорційного перестрахування визнається усіма науковцями тотожно.

Разом з тим, Юлдашев Р.Т. називає непропорційне перестрахування – видом перестрахування, інші науковці вважають його методом, деякі формою перестрахування.

Непропорційне перестрахування, як поняття є по своїй природі багатомірним явищем, Як явище непропорційне перестрахування проявляється в тому, що об’єктивні і суб’єктивні ризики не просто існують чи виникають, а мають певні передумови та вільне рішення страховиків щодо їх перестрахувального покриття на непропорційній основі.

Феномен непропорційного перестрахування, можна визначити як явище в економіці та сфері страхування, що має неоднозначний або прихований, загадковий характер, обумовлений парадоксальним протиріччям між чинниками його існування, високою фінансовою результативністю та незадовільним сучасним станом його розвитку, про що свідчить структура перестрахувального покриття ризиків на пропорційній і непропорційній основі. Іншими словами, феномен непропорційного перестрахування пояснюється частково його багатомірністю, а частково парадоксом непропорційного перестрахування. З’ясування причин цього парадокса та намагання щодо його розв’язання потребує окремого дослідження.

В залежності від точки зору фахівця непропорційне перестрахування може містити ознаки і форми і метода перестрахування. Якщо економісти схільні називати непропорційне перестрахування - методом непропорційного покриття, то юристи наголошують що це непропорційна форма перестрахувального захисту.

Як вже зазначалось, розгляд непропорційного перестрахування з позицій інституціоналізму передбачає врахування не тільки економічних і юридичних чинників, але і іншіх неекономічних чинників.

З економічної точки зору, на макрорівні, існують національний і міжнародний ринки непропорційного перестрахування, які зараз знаходяться на різних фазах свого розвитку. На цих ринках є пропозиція з боку перестраховиків і попит з боку перестрахувальників та ціна, яка врівноважує і регулює кількість та якість надання перестрахувальних послуг на непропорційній основі. На мікрорівні перестраховик розробляє та впроваджує власну бізнес-модель, проводить маркетингові дослідження продуктів, конкурентів, традиційних та нових ринків.

Проте, на практиці розроблені і обгрунтовані економічно-правові бізнес-моделі страховика, перестраховика, іноді чомусь неспрацьовують. Внутрішні і зовнішні причини гальмування разом з економічними чиниками можуть критись в неекономічних, тобто в ірраціональній поведінці, професійній чи соціальній некомпетентності суб’єктів.

Таким чином, адекватне відображення сутності непропорційного перестрахування залежить від контексту й ступіню повноти його розгляду через визначення непропорційного перестрахування у вузькому, або у широкому сенсі.

Отже, у вузькому сенсі непропорційне перестрахування - це система непропорційних договорів, що укладаються перестрахувальником та перестраховиком з приводу покриття на непропорційній основі за певну перестрахувальну премію визначеної кількості середніх і великих ризиків(договір ексцеденту збитку ризиковий та катастрофічний) або великої кількості малих ризиків (договір ексцеденту збитковості), в межах від власного утримання до лімітів перестраховика.

В широкому сенсі, непропорційне перестрахування це:

- по-перше, з економічної точки зору, це метод управління ризиками, що включає в себе сукупність межпредметних (математичних, фінансових, управлінських, юридичних та ін.) теоретичних та практичних знань, вмінь, навичок: з прийняття рішень щодо перестрахувального покриття окремих великих (за якими величина та щільність настання збитків визначає розподіл за леєрами за принципом: чим вище леєр тим рідше це торкається перестраховика, і відповідно нижчою є у нього перестрахувальна премія) чи великої кількості малих ризиків; проведення статистичних розрахунків вірогідності настання максимально можливих збитків (Probable Maximum Loss PML), а також включає бізнес-процеси, що забезпечують укладання та виконання непропорційних перестрахувальних договорів;

- по-друге, з юридичної точки зору, це сукупність цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів страховика(перестрахувальника) від окремих великих та катастрофічних ризиків на факультативній основі, або окремих страхових портфелів за видами страхування чи в цілому по компанії на облігаторній основі, що використовує прямий страховик за договорами ексцеденту збитку або/і збитковості, за якими відповідальність і оригінальна премія розподіляється непропорційно;

- по-третє, з макроекономічної точки зору, це невід’ємна складова страхового і перестрахового вітчизняного і світового ринку;

- по-четверте, з маркетингової точки зору, це перестрахувальна послуга на непропорційній основі, яка розробляється, пропонується і надається перестрахувальникам перестраховиками (професійними перестраховиками, страховиками) та перестрахувальними брокерами з укладанням факультативних та облігаторних договорів, що накладають на них певні обов”язки.

Пізнання сутності непропорційного перестрахування здіснюється і через досліження його функцій, розкриває його призначенння, механізми роботи.

Серед фахівців немає единої думки з приводу функцій, які виконує перестрахування. Одні фахівці схільні ототожнювати деякі функції страхування і перестрахування: ризикову, превентивну, заощаджувальну. Проте інші фахівці, думки яких, з цього приводу наведені у вільній енциклопедії визначають наступні сім функцій:

1.Передача ризику ( Risk transfer).

Перша функція перестрахування передбачає передачу ризику, який цедент важає запотрібне передати перестраховику.

2. Вирівнювання, стабілізація доходу ( Income smoothing).

Друга функція перестрахування допомогає страховику досягати результатів по вирівнюванню та стабілізації доходу.

3.Додаткова місткість ( Surplus relief).

Третя функція перестрахуванння має призначення в забезпеченні можливостей прийняття на покриття страховиком великих і катастрофічних ризиків.

4.Комерційний Арбитраж ( Сommercial arbitrage).

Четверта функція перестрахування заключається у створенні і існуванні різниці між умовною вартістю одного і того ж самого ризику у перестраховика і цедента. В силу ряду причин вона у першого завжди нижче, що робить перестраховика привабливим для цедента з комерційної точки зору.

5.Перестрахувальна експертиза ( Reinsurer's expertise).

П’ята функція перестрахування полягає в діагностиці складних, специфічних ризиків, які ретельно досліджуються, і для яких надаються певні рекомендації щодо зниження ступеню ризику, також розглядається можливість, доцільні варіанти перестрахувального покриття та попереднє котирування ціни окремого ризику, об’єкту страхування чи портфелю з певного виду страхування.

6.Створення керованого та прибуткового портфелю застрахованих ризиків ( Creating a manageable and profitable portfolio of insured risks)

Шоста функція перестрахування забезпечує при різнорідних ризиках в портфелі їх мінімізацію, з одночасною оптимізацію його прибутковості. Це стає можливим завдяки досягненню відносної однорідності страхового портфеля через перестрахувальне покриття великих чи катастрофічних ризиків.

7.Управління вартістю витрат на капітал страхової компанії (Managing cost of capital for an insurance company)

Сьома функція перестрахування передбачає, що з боку регулятора має місце вимога до витрат на власний капитал у страховика, тобто зазначається певний відсоток до капіталу в межах якого встановлюється ліміт на покриття одного ризику чи об’єкту страхування. Ця функція слугує для покриття великих ризиків більш дешевим механізмом перестрахувального покриття, ніж покриття зобов’язань страховика за рахунок витрат на поповнення власного чи залученого капиталу.

Всі сім наведених функцій перестрахування на нашу думку відображають функції досліджуємого нами непропорційного перестрахування. Проте, функції пропорційного перестрахування непритаманна функція комерційного арбітражу. Це обумовлено тим, що пропорційний розподіл між цедентом і перестраховиком відповідальності і премії унеможливлює існування цієї функції.

І навпаки, пропорційне перестрахування, на відміну від непропорційного має особливу функцію що проявляється у спільної діяльності страховика і перестраховика. Ця функція реалізується через консультування перестраховиком страховика якщо конкурентна ситуація це дозволяє, більш якісного відбору однорідних ризиків, які сприяють покращенню збалансованості страхового портфелю. Цьому ж сприяє використання тант’єми, призначення якої відображається у двохсторонній зацікавленості перестрахувальника і перестраховика у якамога кращих фінансових результатах, що через певний термін, скажімо рік дозволяє приймати участь у прибутках перестраховика, тобто виплачувати його частину страховику.

Отже, визначенні функції непропоційного перестрахування дозволяють краще розкрити його сутність та економічну природу, специфічні особливості, які відрізняють від пропорційного перестрахування або ототожнюють з ним.

Іншим важливим аспектом, поряд з розглядом функцій непропорційного перестрахування, є вивчення його історії, яке значно полегшує розуміння сучасного етапу розвитку, дозволяє робити прогнози щодо можливих найближчих і подальших перспектив міжнародного і вітчизняного непропорційного перестрахування.

Сучасний етап історії перестрахування, зокрема на непропорційній основі у ХІХ столітті починається з утворенням у 1846 році першого професійного перестраховика «Kolnische Ruckversicherungs-Gesellschaft» («Кельнське перестрахувальне товариство»).

Через десять років після вдалого початку своєї діяльності у перестрахувального товариства “Кельн Ре” з’явилися два потужних конкуренти: професійні перестраховики із Мюнхена та Швейцарії, відповідно, перестрахувальні компанії “Мюнхен Ре” і “Свіс Ре”. Жорстка конкуренція між компаніями супроводжувалась певними тенденціями, коли в період обох світових війн перестрахувальна компанія “Свіс Ре”, перемагала за рахунок присутності у нейтральній юрисдикції у Швейцарії. Але пізніше перестрахувальні компанії “Кельн Ре”, та “Мюнхен Ре” відроджувались, наздоганяли та згодом випереджали свого основного конкурента.

В історії зародження і розвитку вітчизняного непропорційного перестрахування можна виокремити п‘ять етапів. Перший етап – «дореволюційний», ознаменувався становленням непропорційного перестрахування – (з 1846 по 1917 рік). Діючи на теріторії України, яка тоді входила до складу Російської Імперії, страховики інколи використовували цей метод перестрахувального захисту.

Другий етап – «радянський» (з 1917 по 1991 рік). Протягом означеного періоду в країні функціонували лише дві державні страхові організації - Держстрах, Інгострах. Але тількі Інгострах обслуговував зовнішньо-економічні зв’язки та зовнішню торгівлю Радянського Союзу, і тому здійснювалось непропорційне перестрахування.

Третій етап – «занепад непропорційного перестрахування» (з 1991 по 1996 рік). Цей період можна охарактеризувати як болісний перехід вітчизняної економіки від адміністративно-командної системи управління до ринкової. В ці часи, непропорційне перестрахування здіснювало декілька страховиків, серед яких страхові компанії «Остра» і «Остра-Киев», як спадкоємці могутньої страхової компанії в Україні «Інгострах».

Четвертий етап – «відновлення непропорційного перестрахування» (з 1996 по 2001 рік). Цей період ознаменувався початком упорядкування сфери перестрахування за рахунок прийняття у 1996 році закону України «Про страхування».

П’ятий етап – «сучасний» (з 2001 року і по сьогоднішній день) Після приняття в 2001 році другої редакції закону України «Про страхування», а також відповідних постанов КМУ, що здіснювали регулювання відносин у сфері перестрахування та стимулювали його дінамічний розвиток.

Сучаний етап розвитку непропорційного перестрахування ознаменувався більш поширеним застосуванням внутрішнього перестрахування, а також міжнародного непропорційного перестрахування, зокрема покриття ризиків у нерезидентів, а також надання перестрахувальних послуг нерезедентам.

Підсумовуючи викладений матеріал, можна зробити наступний висновок, що наведене визначення непропорційного перестрахування відображає з одного боку у вузькому сенсі практичні, прикладні підходи фахівців до вживання та розуміння одного і того ж поняття, з іншого боку у широкому сенсі, згідно з інституціональною парадигмою, охоплює усілякі чинники, які впливають на взаємовідносини сторін перестрахувального договору на непропорційній основі, виконання ними покладених на них функцій перестрахування, які потребують подальших досліджень з історії розвитку, і розробки теоретиками і практиками низки рекомендацій щодо створення сприятливих умов та ефективних механізмів взаємодії при цьому усіх зацікавлених сторін.



Список літератури



1. 1.Мних М.В. Перестрахування. – К.: Знання України. – 2004. - 96с.

2. Осадець С.С. Страхування. – К.: КНЕУ. – 2002. – 853с.

3. Юлдашев Р.Т. Страховой бизнес словарь - справочник, - М.:Анкил- Москва, 2005. – 832с.

4. Бланд Д. Страхование: принципы и практика. Пер. С англ. М.: Финансы и статистика. -1998. – 367с.

5. Пфайфер К. Введение в перестрахование. – М.:Анкил. - 2000. – 164с.